Solidarité Ukraine
INED Éditions. Sound Archives, European Memories of the Gulag
Retour
Fermer

Антанас Петриконіс: придушення повстання в Кенгірі


«У той ранок, 26 червня, я опинився, здається, у жіночій зоні біля п’ятого бараку. Раптом ми почули шум, гуркіт машин, постріли, холості, звісно. Коли пролунали постріли, у повітря злетіли ганчірки. Справа в тім, що зброя була заряджена ганчірками, головне – створити шум. Танки котилися на повній швидкості, не помічаючи людей на своєму шляху, гусениці були заляпані кров'ю. Там була одна латишка, вони просто її переїхали, після того залишилися лише клапоті одягу, від жінки нічого не залишилося. Вони загнали нас до бараків та оточили їх. Я опинився в бараку з одним українцем, навколо були солдати. Я дивився на них, вони стояли прямо перед нами, двері бараку були відчинені. Він виглянув на двір подивитися, інші питали, скільки їх там. Він висунувся ще більше і бабах! Прямо в голову, він впав. Залишалося лише півроку до завершення його терміну. Ми підняли його та поклали на дошки, він зміг щось прохрипіти і все, помер. Можу сказати, добре, що це була не моя голова. Ось як іноді складається доля».