Ярослав Погарський про своє виключення з шкільного товариства (мова оригіналу – російська)

«Я так з п’ятого класу у чужих людей і зростав. Але що характерно, мене не приймали ані в піонери, ані до комсомолу, нікуди, до жодної громадської організації. А ви уявляєте, як це образливо? Ось, припустимо, збирається клас, класні збори, комсомольські. «Погарський виходь. Ти вільний». Клас сьогодні йде збирати лікарські розслини. «Погарський, ти не йдеш». Клас сьогодні йде прибирати територію вулиці. «Погарський не йде. Тільки комсомольці». Ви знаєте, який важкий осад залишається в душі? Батько казав, я ще до сьогодні пам’ятаю його слова: «Славцю, поки є можливість, вчися. Перед нами закриті всі двері, запам’ятай. А знання за плечима не носити. Але поки є можливість – вчися». А те, що мене не запрошували ні на які збори, заходи, наклало, звісно, відбиток на характер. Я почав уникати. Якщо збирався який-небудь великий колектив, я намагався не підходити і не втручатися. Знаю, що це не для мене. Це дуже важко. На дитячий характер це впливало. І зараз впливає».