Норильск. дня 10/IV. 5(1?).

 

Дорога Марусю i ти Дорогенька донечко Еленцю, знаближаючайся Весною з днем Праздника i воскресення Христова Витаю Вас, Христос Воскрес, з любови до вас з Серця i душi бажаю вам i Вашим подругам доброго здоровля в повностi на бравшись сьвiжих, Сил, що тя довгих лiт доброго i веселого життя .

Дорога Жена Марусю  (…)

Я Сегодня Отримав вiд Вас письмо за ко(торое)  вам дуже сердечно дякую, Якого я ожидав вiд вас i прийняв з радостiю, но схвилювало Мене що ти Марусю нi Слово не вiд повiля, я признаюсь тобi  що я нi серцем нi словом не подумав злого супроти тебе i думка незродилась, Марусю я коли Одержав вiд Б-р. Дмитра листа дня 18.го листопада i вашу Адресу я зара (з) написав первих два письма до тебе, в груднi знову два Оден на Еленцю з побажанiом Нового Року i сьвят Рож. Христова i ваше письмо яке я перве Одержав.

... Я описав Вам про мвое здоровя i пережиття i подрiбно i ваше, i Оставшого синояко Модуся та про цiлу Родину , .. дня. 9 . сiчня я одержав ваше друге письмо з фото карткою, i вдруге навiдпо(вiдь) з подякою в мiсци написав Тобi i Еленцi, По Адресу Еленцi, в повностi я надiявсь щови Одержети, i знетерт(п)еливiстю дожидав вiд Вас вiдповiдi

Марусю може ти подумала що так не терпiливо Ожидала виходила навстрiчу авiн так довго не писав заледви перви письмо i то на Еленцю Ожидав пока з може ему сама написати.

Мовби тоя нiчо або гiрша недовiряя а бiльш (...Еленцi) Дорога Марусю Я недумав цiого i недумаю А вiрив i знаю що ти своïм дiтюм Мама. Я не маю рiзницi що ти менi жiнка а Еленя, Донечка, ти сама не скажеш що любиш бiльш себе чи мене як свою дитину бо знаеш що тiльки товя одна любов i надiя будучого що задля його живеш, Марусю я думаю щоти знаеш Мене що я ни числив тiльки насебе i насвое життя а без рiзницш що ти той i я, i нашi Дiти, то одна наша любов i наше будуче i судьба для нас випала одна, i наших дiтей, i сегоднi я думаю тiль  просебе а про теби i нашiх дiтей (…) i знаю щови слабшi духом тiлом i здоровйом що вам бiль треба помогати як Mенi

...(Як) Мужчина зможу скорiш сам собi раду дати Якви в такiм пережитi, Марусю, Я Як виïздив з Тернополя, я передав письмо Б-р Дмитрови i просив Його щоб вiн не забував про вас про теби i Маленьку Донечку Еленцю, та Оставшегося сирiтку синочка Модеста щоб вiн був его Батьком i Опiкувався ним його здоровям i життям, а вам що буде всилi i можностi помагав хотяй зтого що позiстало, а замени забувайте наякмйсь час як зможу так буду жив боя сам безрадний на пораджу нiчого бо Остала вспинi тiльки Одна надiя якою живу i задля того я вас спросив в письмi бо я найбiльш думав про ваше життя i здо(ровля)

Дорога Марусю, Еленцю запитуе мене ше нуждаюся  тови вислети посилку я дуже дякую за вашу думку i ваше серци що не забуваете Мене но я не бажаю бо знаю що ви самi щови багато немаети i слабе здоровя i що буде завтра...,

Бережiть Себе i свого здоровля а Я тут неголоден Хлiба ест унас настiльки нiхто не думае за хлïб а що маленько до хлiба товже найменеше. були часи i голоднi в сiляко переходило то якось пережив а зара лучше i меньше Осталося чим  двайцять лiт каторги, всiо (всю) пройдя коп тiльки здоровя а життя i смерть побiдить,  

... i знову життя, Ми жевем но пойку получаю в день сiмсот грам хлiба одна лiтра суп пiв лiт, кашi сiмдесiат грм. Риби оден оладик, повнестю висторгае, я ще нироблю а дальше низнаю, зперва робив на рiжних роботах i кравцем i шевцем муляром щикатуром будiвничим хлiборезом i на общих роботях що тiльки хочеш, державсь до сорок девятого, пока недуга не зло мила, запаленя леченiв паролiок серци бiль голови, дуже тяжко клiмат вiчно мерзлотя заполярiи, я уже два роки не роблю дальше низнаю як буде уже по трохо здоровий дуже скучаю за Вами думаю чи прийдется звами стрiнути, i побачити Родину снова та взаïмно хоть поговорити, зiсвоïми рiдними Марусю, Тута много людей з рiжних сторiн i знаших поблиских сiл, роблять Мають зачоти за оден день робочий зачислють два днi i три  днi получають грошi вiд сто до двiстi залежить де хто робить i яку роботу, е взонi столова що можна купити зïстя добавити що там собi, но менiзавшо в моïм життi получается на оборот як було ще здоровя то робив задармо, а зара можно пiдробити нiмношк то мале здоровля но я затим не скучаю як нибудь думаю до смерти видержуi знову життя, Ми жевем но пойку получаю в день сiмсот грам хлiба одна лiтра суп пiв лiт, кашi сiмдесiат грм. Риби оден оладик, повнестю висторгае, я ще нироблю а дальше низнаю, зперва робив на рiжних роботах i кравцем i шевцем муляром щикатуром будiвничим хлiборезом i на общих роботях що тiльки хочеш, державсь до сорок девятого, пока недуга не зло мила, запаленя леченiв паролiок серци бiль голови, дуже тяжко клiмат вiчно мерзлотя заполярiи, я уже два роки не роблю дальше низнаю як буде уже по трохо здоровий дуже скучаю за Вами думаю чи прийдется звами стрiнути, i побачити Родину снова та взаïмно хоть поговорити, зiсвоïми рiдними Марусю, Тута много людей з рiжних сторiн i знаших поблиских сiл, роблять Мають зачоти за оден день робочий зачислють два днi i три  днi получають грошi вiд сто до двiстi залежить де хто робить i яку роботу, е взонi столова що можна купити зïстя добавити що там собi, но менiзавшо в моïм життi получается на оборот як було ще здоровя то робив задармо, а зара можно пiдробити нiмношк то мале здоровля но я затим не скучаю як нибудь думаю до смерти видержуi знову життя, Ми жевем но пойку получаю в день сiмсот грам хлiба одна лiтра суп пiв лiт, кашi сiмдесiат грм. Риби оден оладик, повнестю висторгае, я ще нироблю а дальше низнаю, зперва робив на рiжних роботах i кравцем i шевцем муляром щикатуром будiвничим хлiборезом i на общих роботях що тiльки хочеш, державсь до сорок девятого, пока недуга не зло мила, запаленя леченiв паролiок серци бiль голови, дуже тяжко клiмат вiчно мерзлотя заполярiи, я уже два роки не роблю дальше низнаю як буде уже по трохо здоровий дуже скучаю за Вами думаю чи прийдется звами стрiнути, i побачити Родину снова та взаïмно хоть поговорити, зiсвоïми рiдними Марусю, Тута много людей з рiжних сторiн i знаших поблиских сiл, роблять Мають зачоти за оден день робочий зачислють два днi i три  днi получають грошi вiд сто до двiстi залежить де хто робить i яку роботу, е взонi столова що можна купити зïстя добавити що там собi, но менiзавшо в моïм життi получается на оборот як було ще здоровя то робив задармо, а зара можно пiдробити нiмношк то мале здоровля но я затим не скучаю як нибудь думаю до смерти видержу

...Дорога Марусю i Ти Еленцю,

Нижалуйтесь на мени, знаю що болючо i прикро, я хотiв чим скорiш авоно получается на оборот, дорогенька Моя i Менi не подушi болючо вiдчуваю твоï бажання я повнiстю надiявсь що Ви моï письма Одержите, i, я знетерпиливiстю Ожидав вiд вас вiдповiдi, а коли я Одержав вiд вас письмо оденоше так тiль вiд Еленцi то я зродушiв що ви моех чотирох листiв неотримали тiльки останнiй з (…) ciчня. в який мало жив Маркл i по Адресi Еленцi, Мною потрясло болючо знаеш Мiкацi пройш (…) i не так скоро знову роспишеся, А в нас розрiшають тiльки 2-во письма в мiсяц сюди можна бiльше, Марусю, на пиши на пиши ти бiльше знаеш хто на нашi хатi живе чи сосiди ще живуть тi добрi що ми були солю в ïх очях, i сестра настя i ганка живi та здоровi чи писали до теби i про Iвана Мiха, чи вiн Оженився не споминали нiчо пронего, жаль що Б-р, Д-м, Попов (…) курорт. Пiсля Гуляння Милий.  

...

...

Спочинок Одно що трохо за до вас Менi що то предчувалося, снилося Менi ще посьвятах що дуже зуби болiли i Я витягнув половину зуба, i ми мучило через кiлька днiв i ночей заснути немiг думав про Вас i про модя щоб чолом що не сключилося,  Я Модiови написав щоб вiв себе чесно берiх свого здоровя i життя слухав дя-Д-м який виховував йго i вказував дальшу путь его життя, напиши Марусю чи вислав вам свою фото карточку бо я дожидав хотiв так подивитеся на нiого як виглядае i трудно писав що вислав що в груднi i досигоднi нема.

Марусю i Ти Дорогенька Еленцю пишiть до мене часто, недумайте що Я за Вас забув, хоть далеко  Я iз вами, но серцем душою Я завше Мiж. Вами,

Дорога Марусю i Ти Дорогенька Еленцю, кiнчу свою розмову звами прощаю вас, цiлую  Вашi уста солодкi бажаю Вам, Веселих Свят, 

Христос Воскрес

Бажае Вам Твiй Муж i рiдний

Петро, М- 

 

Norilsk, 10/IV 51 [?]

Dear Marusya and you dear little daughter Elena, I greet you with the spring arriving, Happy Easter, Christ is risen again, with love for you and your friends, I wish with all my heart and soul good health for you, that you will get strong again, a long and happy life.

My dear wife Marusya …

I got your letter today and thank you all warmly for it, I was waiting for it and was glad to get it, but what worried me is that you, Marusya, you did not write a single word. I confess I thought no wrong of you, not in my heart or in my thoughts. Marusya, when I got the letter from my brother Dmitri, dated 18 November, and your address, I wrote you two letters straightaway, than another two in December, a letter for Elena with my wishes for New Year and Christmas and a reply to the first letter from you all that I got.

…I’ve told you about the state of my health and my worries about you and my abandoned son Modest and all my nearest,… on 9 January I got your second letter with the photo, and straightaway I wrote back and thanked you both, you and Elena, to Elena’s address hoping so much that you would get it and I was looking forward to your answer.

Maria, perhaps you imagined something, you were waiting impatiently, you went out to wait for the postman but he [Piotr, writing in the 3rd person here] had not written for so long; and only now the first letter comes and it is for Elena. He [Piotr] waited for her [Marusya, Piotr’s wife] to write.

As if I was stupid and trusted you less than Elena. Dear Marusya, I do not think that and have never thought it, but I believed and I know that you are the mother of your children. I make no difference, you are my wife and Elena is my daughter. Yourself, you will never say that you love yourself or love me more than your child, because you know you live from that love alone and this hope for the future. Maria, I think you know me, I was not thinking just of me and my life, quite the opposite: what you are, what I am and our children are our love and our future, and we and our children have only one destiny. Today I still think of me, you and our children… and I know that your minds, your bodies and your health are weaker and you need more support from me.

…Being a man, I could give advice more easily, but you, Marusya, how do you manage with all these worries? When I left Ternopol, I forwarded a letter to my brother Dmitri and asked him not to forget you, you, my little daughter Elena and my son Modest, now an orphan. [I asked him] to be a father to him and look after him, his health and his life. For you others, if you have the strength and the chance, let people help you, at least with what is left. As for me, forget me, one way or another as far as possible I’ll stay alive, because I’m invincible, so it isn’t serious, as long as my back gets better. I live with only one hope and that is why I asked you for details about your life and news about your health, which I think about so much.

Dear Marusya, Elena asks me if I need anything so you can send me a parcel. Thank you most sincerely for this thought and your generosity, you do not forget me. But I don’t want any parcels, because you haven’t much yourselves and your health is poor and who knows, tomorrow…

Take care of yourself and your health; here I’m not hungry: there’s so much bread that no one thinks about it, only what goes with the bread, there’s much less of. There have also been periods of famine, there’s been all sorts, but I survived and now things are better, and I have less than twenty years’ forced labour left. All things pass, if only there were health, and life will overcome death.

…and life again, we are alive. I get the following daily ration: 700 grams of bread, a litre of soup, a pound of kasha [buckwheat groats], 70 grams of fish, one pancake – that is quite sufficient. I’m not working yet, but I don’t know what will be happening next. At the beginning I did various jobs: tailor, cobbler, housepainter, plasterer, bricklayer, I sliced bread and did general chores – anything you could think of. I held out until ’49, when illness struck me down – pneumonia, heart trouble, headaches, the extremely harsh climate – the polar permafrost. It’s two years now that I haven’t been working and I don’t know what will be happening next, but I already feel a bit better. I miss you a lot, and I wonder whether I’ll ever meet you and see my nearest again and talk to them.

Marusya, there are a lot of people here from all over the place and some from our neighbouring villages; they work and for a day’s work – two or three days are counted, they get money, 100 to 200 roubles according to the place and type of work. In the area there is a canteen where you can buy extra food. Whereas back home as it always is, everything in my life is back to front: when I was in good health, I worked for nothing and now it’s possible to earn a little, my health has gone. But I don’t miss work, I think that one way or another I’ll make it till I die.

[page missing]

First, about you, I had a feeling, back around New Year, I dreamt that I had toothache and had broken off half a tooth. The dream tormented me for some days and I couldn’t sleep at night, I thought about you and Modest, hoping that nothing serious would happen. I wrote to Modest telling him to behave honestly, look after his health and his life, listen to Uncle Dmitri who is bringing him up and showing him the way to take in life. Maria, write to me. Has Modest sent you his photo, I waited so long for it, I wanted so much to seen him, see what he looks like. He wrote and said he sent it to you in December, although I haven’t had it yet.

Maria and you, dear Elena, write to me more often, don’t think that I’ve forgotten you, even if I’m far away, with all my heart and soul, I am always near you. Dear Marusya and dear Elena, I’m coming to the end of this conversation with you, I say goodbye, kiss your sweet lips and wish you a Happy Easter, Christ is risen again. 

Your husband and dear

Piotr, M.

Chère <abr diminutif de Maria> Maroussia </abr> et toi, chère fillette Elena, je vous salue avec le printemps qui arrive, Joyeuses Pâques, le Christ est ressuscité, avec amour pour vous et vos amis, je souhaite de tout mon cœur et mon âme bonne santé, que vous preniez des forces, longue vie bonne et heureuse.

Ma chère épouse Maroussia (…)

J’ai reçu aujourd’hui votre lettre, et je vous remercie cordialement, je l’ai attendue et je l’ai reçue avec joie, mais ce qui m’a inquiété, c’est que toi, Maroussia, tu ne m’as pas écrit un seul mot. Je t’avoue que je n’ai rien pensé de mal contre toi, ni dans mon cœur, ni dans la pensée. Maroussia, quand j’ai reçu la lettre de mon frère Dmitri, du 18 novembre, et votre adresse, je t’ai écrit tout de suite deux lettres, puis deux encore en décembre, une lettre pour Elena avec mes vœux pour le nouvel an et Noël et une réponse à votre première lettre que j’ai reçue.

...Je vous ai décrit l’état de ma santé et mes inquiétudes sur vous et mon fils délaissé Modest et sur tous mes proches, …le 9 janvier j’ai reçu votre deuxième lettre avec la photo, et tout de suite, je vous ai répondu et je vous ai remercié  Toi et Elena, à l’adresse d’Elena en espérant tant que vous la receviez et j'ai attendu avec impatience votre réponse.      

Maria, tu as peut-être imaginé quelque chose, tu attendais avec impatience, tu sortais attendre le facteur mais il [Piotr, dans ce passage écrit à la 3e personne] n’écrivait pas depuis tant de temps; et voici seulement la première lettre qui arrive et elle est pour Elena. Il [Piotr] a attendu quand elle-même (Maroussia, l’épouse de Piotr) pourrait lui écrire. 

Comme si j’étais nul ou comme si je te faisais moins confiance qu’à Elena. Chère Maroussia, je ne pense pas et je ne pensais pas ceci, mais je croyais et je sais que tu es la maman de tes enfants. Je ne fais pas de différence, tu es mon épouse et Elena est ma fillette. Toi-même, tu ne diras jamais que tu t'aimes ou que tu m'aimes plus que ton enfant, car tu le sais, tu vis par ce seul amour et cet espoir en l’avenir. Maria, je pense que tu me connais, je ne pensais pas uniquement à moi et à ma vie, bien au contraire : ce que tu es, c’est ce que je suis et nos enfants, c’est  notre amour et notre avenir, et nous et nos enfants n'avons qu'un seul destin.  Aujourd’hui encore je pense à moi, à toi et à nos enfants (…) et je sais, que vos esprits, vos corps et votre santé sont plus faibles, que vous avez besoin de plus de soutien de moi,  

 

...Etant un homme, je pourrais donner plus facilement conseils, mais vous, Maroussia, comment faites-vous avec tous ces soucis ? Quand je suis parti de Ternopol, j’ai transmis une lettre à mon frère Dimitri et je lui ai demandé de ne pas vous oublier: toi, ma petite fille Elena et mon fiston Modest, devenu orphelin. (Je lui ai demandé) qu’il [Dmitri] soit son père [de Modest] et qu’il prenne soin de lui, de sa santé et de sa vie. En ce qui vous concerne, s’il y a des forces et des possibilités, laissez-vous aider, au moins avec ce qui reste. Et moi, oubliez-moi, d’une manière ou d’une autre, je survivrai comme je pourrai, puisque je suis invincible, alors ce n’est pas grave, (juste) que mon dos aille mieux. Je vis avec un seul espoir et pour cela je vous ai demandé dans les détails de votre vie et des nouvelles sur votre santé auxquelles je pense tant. 

Chère Maroussia, Elena me demande si j’ai besoin de quelque chose pour que vous m’envoyiez un colis. Je vous remercie sincèrement pour ces pensées et pour votre cœur, vous ne m’oubliez pas. Mais je ne souhaite pas de colis, puisque vous-même n’avez pas beaucoup et que votre santé est faible et qui sait demain…,

Prenez soin de vous et de votre santé; ici je n’ai pas faim : il y a tellement de pain, que personne n’y pense, bien que ce qui va avec le pain, il y en a beaucoup moins. Il y a eu aussi des périodes de famine, il y a eu tout, mais j’ai survécu et maintenant ça va mieux, et il me reste moins de vingt ans de travaux forcés. Tout passe, s’il y avait seulement la santé, et la vie l’emportera sur la mort.            

...… et à nouveau la vie, nous vivons. Je reçois la ration journalière suivante : sept cent grammes de pain, un litre de soupe, une livre de </abr bouillie de sarrasin> kacha</abr>, soixante-dix grammes de poisson, une crêpe – cela suffit entièrement. Je ne travaille pas encore, mais ne sais pas ce qui va arriver prochainement. Au début j'ai fait divers travaux : tailleur, cordonnier, peintre en bâtiment, plâtrier, bâtisseur, j’ai coupé le pain et j’ai travaillé aux travaux collectifs – tout ce que tu veux. J'ai ainsi tenu jusqu'à l’année quarante neuf, quand la maladie m'a cassé : la pneumonie, les maladies du cœur, le mal de tête, le climat qui est extrêmement difficile – le pergélisol polaire. Je ne travaille plus depuis deux ans déjà et ne sais pas ce qui va se passer prochainement mais je me sens déjà un petit peu mieux. Vous me manquez beaucoup, je me demande : pourrai-je vous rencontrer et à nouveau revoir mes proches et parler avec eux. Maroussia, il y a beaucoup de gens ici de partout et aussi de nos villages voisins ; ils travaillent, deux-trois jours de travail sont comptabilisés pour une journée de travail, ils reçoivent de l’argent, de cent à deux cents roubles en fonction du lieu et de la nature du travail. Dans la zone il y a une cantine où il est possible d’acheter de la nourriture en plus. Alors que chez moi comme toujours, tout dans ma vie se trouve à l’envers : quand j’avais la santé, je travaillais gratuitement et maintenant, quand il est possible de gagner un peu, je n'ai plus la santé. Mais le travail ne me manque pas, je pense, que d’une manière ou d’une autre,  je tiendrai jusqu’à la mort.

... [page manquante]

...Premièrement, en ce qui vous concerne, je pressentais quelque chose, déjà pendant les fêtes, j’ai rêvé que j’avais mal aux dents et que j’ai cassé et sorti la moitié d’une dent. Ce rêve m’a torturé pendant quelques jours et je ne pouvais pas dormir la nuit, j’ai pensé à vous et à Modest, en espérant que rien de grave ne se produirait. J’ai écrit à Modest pour qu’il se conduise honnêtement, soigne sa santé et sa vie, écoute l’oncle Dimitri qui l’éduque et lui montre la voie à suivre dans la vie. Maria, écris-moi. Modest t’a-t-il envoyé sa photo, je l’ai tant attendue, je voulais tant le regarder, voir à quoi il ressemble. Il a écrit et souligné qu’il te l’a envoyée en décembre, alors que je ne l'ai toujours pas reçue.  

Maria et toi, chère Elena, écrivez-moi plus souvent, ne pensez pas que je vous ai oubliées, même si je suis loin, je suis avec vous, de tout mon cœur et mon âme, je suis toujours auprès de vous. 

Chère Maroussia et toi, chère Elena, je conclus cette discussion avec vous, je vous salue, j’embrasse vos bouches sucrées et vous souhaite de joyeuses fêtes,

Christ est ressuscité,

ton époux et cher

Piotr, M. 

Transcription et traduction: Anastasia Gorelik