Чорно-біла радянізація

Цьому альбому НКВД, що ілюструє уявлення влади про те, як мала виглядати радянізація, не вистачає лише кольору (див. фотодобірку «Перші житла селян, висланих на Північ»). Назва альбому гранично ясна: «Трудові села – це школа виховання», але самі світлини ще красномовніші. У засланні, як і на волі, множаться колективи, і засланці працюють лише у бригадах, які були як чоловічі, так і жіночі. Альбом звеличує дух колективізму та гордість за механізацію праці. «Колишні куркулі» переймаються цінностями через членство у різних інтегрованих групах: шкільному класі, піонерському загоні, клубі активістів, які проводять засідання під пильним оком Сталіна, або гуртку музикантів-аматорів. Образ святково вдягненої родини, яка зібралася навколо накритого столу, слугує ідеальною алегорією соціального успіху. Не такі урочисті портрети засланих, які за успішне перевиховання та освоєння нового ремесла, нагородили званням «стахановець». Незвичні світлини невідомих на прізвища А. Р. Бефорт та А. П. Лаврентьєва, що схожі на фото в’язнів, наче зроблені одразу після арешту, видають руку НКВД. Підписи до фотографій запозичені із альбому НКВД. Три останніх підписи промовляють:

11. Вивчення рішень Надзвичайного VIII-го Всесоюзного З’їзду Рад. На знімку гурток трудпоселенців із вивчення рішень З'їзду під керівництвом коменданта (трудоселище «Соснівка» Плесецького р-ну).

12. БЕФОРТ А. Р. (свинарка нестатутної с/г артілі трудоселища «Німецький» вирощує до 14 поросят від одного опоросу).

13. Лаврентьєв А. П. (городник-садівник з трудоселища «Німецький». Лаврентьєв у 1936 р. районним виставкомом премійований 75 крб. за досягнення у городництві та плодівництва).