Свідчення Рафаїла Розенталя

«[...] Я пам’ятаю… Коли нас привезли на станцію Широтава, там стояли товарні вагони, де було скупчення людей. Того ж вечора вони відокремили чоловіків від жінок, і мені здається, що я все ще чую, як жінки плачуть. Найбільше запам’ятався мені під час цієї довгої подорожі до Сибіру – це запах окропу, гарячої води, яку нам давали пити на станціях. Пам’ятаю солдатів між вагонами… Було літо, було жарко, дорога була досить комфортна. Так, нас депортували, але біля мене була мама, а тата вже забрали».