Теми

Депортації з регіонів, що не входили до складу СРСР до 1939 року, представлені у мемуарній літературі як національними мовами, так і західноєвропейськими. Після звільнення декому з колишніх засланців вдалося виїхати до Франції, Англії, США, де вони написали свої спогади англійською чи французькою мовами. Можна виокремити дві хвилі створення мемуарів: перші спогади були написані одразу після Другої світової війни, наступні – наприкінці 1980-х років, особливо між 1990 та 2000 роками. Перші мемуаристи належали до кола інтелектуальної та політичної еліти, яка прагнула поширити інформацію про радянські чистки та репресії. Для багатьох з них це була інтелектуальна та політична боротьба. Доволі часто сучасники зневажливо сприймали ці спогади та мемуари, вважаючи їх антирадянською пропагандою. Книги, що вийшли друком у наступні роки, сприймалися менш скептично, оскільки мали на меті дещо інші цілі. Чимало авторів «другої хвилі» почали писати свої мемуари після виходу на пенсію, намагаючись долучитися до нормального життя, навіть на чужині. Як правило, вони не прагнули акцентувати увагу на своїх минулих стражданнях. Дехто хотів залишити спомини «поки не пізно», і таким чином вплинути на написання історії того часу.
У цьому розділі ви знайдете бібліографію, складену Antonio Ferrara. Цей перелік включає індивідуальні свідчення, збірники спогадів та інші оповідання, опубліковані англійською, французькою та італійською мовами.

• Текст: Antonio Ferrara