Теми

Перші житла висланих селян

Представлені тут фотографії запозичені із пропагандистського альбому НКВД, що зберігається в Інформаційному центрі УВД Архангельської області. Відзначимо, що такі візуальні джерела з історії депортації є особливо рідкісними.
Цей альбом під назвою «Трудоселища Північної області та Комі АРСР у 1930–1931 рр.» містить понад 300 світлин, зробленими співробітниками НКВД на двох різних етапах: на початку депортації (1930–1931 рр.) та у 1936 р., коли була ухвалена «сталінська» конституція і проголошена перемога над ворогом. Ці фотографії є ілюстраціями до 11 тем, що розглядаються в альбомі: прибуття та облаштування, будівництво селищ, розорювання земель, скотарство, сільськогосподарські будови, праця, ремісничі промисли, культура та побут, школи, ясла та медичне обслуговування.  
Спираючись на традиції радянських секретних звітів, керівництво обласного НКВД вдалося до мови фотографії для того, щоб детально прозвітувати про успіхи, досягнуті за сім років у галузі примусової колонізації.
Ми не знаємо причин цієї внутрішньовідомчої пропагандистської акції. Подарунок до 20-річчя Жовтневої революції? Звіти, покликані підкреслити досягнення відповідних відділів та «вигородити» їхніх співробітників? Як би там не було, зміст цього послання зрозумілий: суворі, непривітні землі були освоєні, а вороги перевиховані.
Незважаючи на усю пропагандистську риторику, альбом не в змозі приховати найголовніше: неймовірно важкі умови, злидні та розгубленість спецпереселенців, яким доводилося не тільки зимувати у наметах та землянках, але й позувати перед об’єктивами катів.
Представлена тут добірка дозволяє простежити перебіг депортації та ознайомитися з першими житлами спецпереселенців.
Описи спираються на свідчення, отримані з альбому.

Чорно-біла радянізація

Цьому альбому НКВД, що ілюструє уявлення влади про те, як мала виглядати радянізація, не вистачає лише кольору (див. фотодобірку «Перші житла селян, висланих на Північ»). Назва альбому гранично ясна: «Трудові села – це школа виховання», але самі світлини ще красномовніші. У засланні, як і на волі, множаться колективи, і засланці працюють лише у бригадах, які були як чоловічі, так і жіночі. Альбом звеличує дух колективізму та гордість за механізацію праці. «Колишні куркулі» переймаються цінностями через членство у різних інтегрованих групах: шкільному класі, піонерському загоні, клубі активістів, які проводять засідання під пильним оком Сталіна, або гуртку музикантів-аматорів. Образ святково вдягненої родини, яка зібралася навколо накритого столу, слугує ідеальною алегорією соціального успіху. Не такі урочисті портрети засланих, які за успішне перевиховання та освоєння нового ремесла, нагородили званням «стахановець». Незвичні світлини невідомих на прізвища А. Р. Бефорт та А. П. Лаврентьєва, що схожі на фото в’язнів, наче зроблені одразу після арешту, видають руку НКВД. Підписи до фотографій запозичені із альбому НКВД. Три останніх підписи промовляють:

11. Вивчення рішень Надзвичайного VIII-го Всесоюзного З’їзду Рад. На знімку гурток трудпоселенців із вивчення рішень З'їзду під керівництвом коменданта (трудоселище «Соснівка» Плесецького р-ну).

12. БЕФОРТ А. Р. (свинарка нестатутної с/г артілі трудоселища «Німецький» вирощує до 14 поросят від одного опоросу).

13. Лаврентьєв А. П. (городник-садівник з трудоселища «Німецький». Лаврентьєв у 1936 р. районним виставкомом премійований 75 крб. за досягнення у городництві та плодівництва).

Естетика радянського прогресу

Репрезентації, пов’язані з радянськими досягненнями та технічним прогресом, не обмежуються гігантським проектами, гулагівськими будовами та сталінськими індустріальними комплексами.
Більш скромні досягнення також ставали «цеглинками», з яких складалося уявлення про прогрес, засвідчений цими невеличкими «оазами» радянської цивілізації посеред тайги.
Пропагандистський альбом НКВД, звідки походять ці світлини (див. фотодобірку «Перші житла селян, висланих на Північ»), інсценує радянський успіх, граючи на контрастах між хаосом 1930-х років і щасливими буднями нового села наприкінці десятиліття.
Представлені тут сільські установи (школа, лікарня, магазин, завод) мали свідчити про нормальне функціонування цих поселень для висланих селян, збудованих буквально на порожньому місці. Їхня презентація у цьому альбомі дозволяє краще зрозуміти, що саме влада вважала втіленням успіху.