Біографії

Анна Ковальчук народилася в 1937 р. на території Західної України, яка тоді входила до складу Польщі. Наприкінці війни через донос сусіда, вона разом з матір’ю та братами (серед них був Григорій) була вислана до Архангельської області. Родину звинуватили у «пособництві українським націоналістам», хоча батько Анни був розстріляний оунівцями за прихильне ставлення до радянської влади.
Після двох років заслання мати Анни наважилась на втечу додому. Вона придбала квитки на поїзд (насправді, обміняла свою шаль на квиток) і рушила додому. Родині вдалося дістатися Москви, переїхати у кузові вантажівки з одного вокзалу на інший, а потім через Київ потрапити додому.
Деякий час родині вдалося провести вдома, але незабаром через донос сусіда, їх знов повернули на місце заслання. Згодом Анну та її рідних перевезли до Братська (на той момент маленьке село), а звідти до іншого села неподалік Калтука, де вже мешкало багато депортованих українців. Саме тут Анна зустріла свого майбутнього чоловіка і провела багато років, працюючи в колгоспі.
У 1984 р. через проблеми зі здоров’ям Анна та її чоловік переїхали до України – поблизу Чорнобиля. Однак, після катастрофи на Чорнобильській АЕС, вони поїхали до Іркутська, де, незважаючи на труднощі, їм вдалося влаштуватися.
 

L'entretien avec Anna Kovaltchouk-Tarassova a été conduit en 2009 par Emilia Koustova et Larissa Salakhova.