Біографії

Ірина Тарнавська народилася у березні 1940 року у селянській родині, яка жила у Львові в Галичині, у Західній Україні, яку нещодавно було приєднано до СРСР. Під час колективізації, щоб позбавити підживлення збройного опору у Карпатських горах, було депортовано тисячі селянських родин. Ірина та її сім'я також були насильницькі заслані 31 грудня 1948 року – їх переселили до Сибіру, до села у Томській області. Ірина постійно згадує про недоїдання, про те, як погано харчувалися її «худі наче скелети» однокласники, і про те, як вона з порожнім шлунком чекала, допоки мама прийде з роботи. Вона докладно описує, що їстівного можна було знайти у лісі і якою багатою і прекрасною була сибірська природа, що врятувала їх від смерті.
У 1958 році вона отримала дозвіл повернутися в Україну, до Києва, де пішла вчитися і одночасно працювати у шпиталі, а потім на пошті. Вона мріяла повернутися на батьківщину, до Галичини, але опинившись у Львові, не могла знайти мешкання і змушена була жити на вокзалі, де їй не давала спокою міліція. Зрештою, завдяки допомозі друга батька, вона знайшла житло і зажила нормальним життям, влаштувалася на завод фотоматеріалів та завела сім'ю. Її батькам вдалося повернутися лише через кілька років, на початку 1960-х років. Вони оселилися поряд із містом Чорнобиль. Незабаром після аварії на АЕС батько Ірини помер від раку.