Біографії

Маріте Контрімайте народилась у Вілкайчай (Vilkaičiai) в Литві у 1947 р. А вже наступного року – 1948 – її батьків внесли до депортаційних списків. Упродовж року їм вдавалось переховуватися, однак в 1949 р. їх заарештували та відправили разом із дворічною Маріте до Сибіру. Під час поїздки один із охоронців побачив, що дівчинка лежить нерухомо, і вирішив що вона померла, тому наказав батькові тіло дитини викинути з вагону. Той категорично відмовився і вимагав, щоб смерть дитини зафіксував лікар. Солдат відшукав в іншому вагоні серед депортованих лікаря, який засвідчив, що дівчинка жива, і таким чином дитина була врятована. 
Після того, як родина прибула до Іркутської області, їх спрямували до села Бодайбо. Лікар, який врятував Маріте у поїзді, також опинився у цьому ж селищі. Він багато разів допомагав родині, коли хтось цього потребував під час хвороби. 
Родина Маріте мешкала в барках, і завдяки тому, що її батько мав навички роботи ремісником і довіру серед місцевого населення, їм вдалося дещо краще влаштуватися за інших. Мати Маріте, яка в Литві працювала вчителькою, організувала для литовських дітей безкоштовну школу, де навчала їх рідній мові.
У 1956 р. батьки відправили доньку до Литви. Маріте поїхала до Плунге, що було розташоване неподалік її рідного Вілкайчай. На пероні дівчину мала зустрічати тітка, яку завчасно попередили про приїзд племінниці телеграмою. Однак її ніхто не зустрів. Розгублена та налякана Маріте почала кричати, плакати та вимагати, щоб міліція відвела її додому. Втім, вокзальний службовець порадив її вести себе обережно, і сам відвів її до рідних. 
Спочатку Маріте почувалася розчарованою, оскільки Литва виявилась не такою, про яку вона читала в дитячих книжках. У її мріях це мала бути країнах, де всюди, навіть на ялинках, ростуть квіти. Вона завершила навчання спочатку в школі, потім в інституті, а згодом відправилась працювати до Вірменії, де залишилась жити в Єревані. Під час Відлиги вона мала деякі ілюзії щодо радянської влади, однак досить швидко їх позбулася. Вторгнення радянських військ до Чехословаччини остаточно зруйнувало її ідеалізм. Згодом вона повернулась працювати до Литви і зараз живе у Вільнюсі.

L'entretien avec Marytė Kontrimaitė a été conduit en 2011 par Alain Blum et Emilia Koustova.