Біографії

Liste des biographies

Наум Клейман


Наум Клейман народився у грудні 1937 р. в Кишиніві. Його батько та бабуся по батьківській лінії жили у Бессарабії, яка тоді входила до складу Румунії. Вони були заарештовані у 1941 р., після того як СРСР анексував цю територію. Дідуся Наума відправили до Івдельлагу на Уралі, де він швидко помер через голодування. А бабусю депортували до Центральної Азії. Там її врятував син, якому вдалося підкупити місцевих керівників, і ті оголосили її померлою. Під час Другої світової війни Наума Клеймана разом з матір’ю евакуювали до Уралу. Після поранення, батько потрапив на трудовий фронт, і родина  могла возз’єднатися. У 1946 р. вони повернулися до Кишиніва. Однак вже 6 липня 1949 р. їх всіх разом депортували до покинутого селища Іюнька, що поблизу міста Гур’євська, де вони працювали на золотодобувних шахтах і де вже багато років ніхто не знаходив золота.
Науму було дозволено ходити до школи, яка розташовувалась у сусідньому селі Баріт. Навесні 1950-х р. він поїхав на навчання до м. Гур’євська. Кожне подібне послаблення для ного було наче крок до свободи. Він дуже цінував допомогу місцевих мешканців і до сих пір вдячний своїм вчителям та директору школи. У 1955 р. Наума звільнили, і він був вже готовий їхати вступати до інституту в місті Фрунзе (Бішкек) у Киргизії, але побачив оголошення про набір до Інституту кінематографії в Москві. Саме туди він відправив свої документ. Його прийняли,  але навіть сьогодні він не може пояснити, чому так сталося. Він переїхав до Москви – ще один крок у напрямку до свободи. Завдяки хрущовській відлизі, це був сприятливий час для навчання, оскільки і студенти, і викладачі заново для себе відкривали як радянський, так і зарубіжний кінематограф. Після завершення навчання Наум Клейман став фахівцем із кінематографу Ейзенштейна, і це йому дозволило подорожувати, незважаючи на статус колишнього спецпереселенця. У 1992–2014 рр. він був директором Державного центрального музею кіно та Ейзенштейн-Центра в Москві. 
 

Alain Blum et Irina Tcherneva

PDF (79.37 КБ) See MEDIA
  • © Арешт та виселка

    Арешт та виселка


    Родина Наума Клеймана була депортована 6 липня 1949 року. Він згадує, що лейтенант, який командував підрозділом, був дуже уважний та допомагав їм. Він розповідає, як вони їхали до Гур’євська. Їх висадили на вокзалі у Бєловому, а згодом відвезли до Новокузнецька, який тоді називався Сталінськ. Звідти вузькоколійкою до Гур’євська, а потім до покинутого села Іюнька зі старими золотодобувними шахтами.
    Клейман підкреслює, що їм пощастило опинитися у другому ешелоні, а не у першому, тому що перший відправили до Іркутська, де було значно важче, а їхній ешелон відправили до Кузбасу, де вижити було набагато легше.

     

     

    Fermer
  • © CERCEC & RFI Ще одна депортація

    Ще одна депортація

    Дідусь та бабуся Наума Клеймана по батьківській лінії були заарештовані у 1941 р. одразу після радянської анексії. Його дідуся відправили до уральського Івдельлагу, де він помер від голодування. Його бабусю депортували до Туркменістану, де її знайшов син та фактично «викупив» із неволі (місцеві начальники, отримавши від сина депортованої дефіцитні товари, погодились видати свідоцтво про смерть, що дозволило виїхати їм звідти удвох).

    Fermer
  • © CERCEC & RFI Наум Клейман розповідає історію своєї депортації 1/3

    Наум Клейман розповідає історію своєї депортації 1/3

    Тут представлена розповідь Наума Клеймана про його депортацію. Ця розповідь була записана Іриною Черневою та Аланом Блюмом в Ейзенштейн-центрі в Москві.
    Розповідь поділена на три частини. Усі три частини можна завантажити тут. : Partie I, Partie II, Partie III.

     

    Fermer
  • © CERCEC & RFI Наум Клейман розповідає історію своєї депортації 2/3

    Наум Клейман розповідає історію своєї депортації 2/3

    Тут представлена розповідь Наума Клеймана про його депортацію. Ця розповідь була записана Іриною Черневою та Аланом Блюмом в Ейзенштейн-центрі в Москві.
    Розповідь поділена на три частини. Усі три частини можна завантажити тут : Partie I, Partie II, Partie III.

     

    Fermer
  • © CERCEC & RFI Наум Клейман розповідає історію своєї депортації 3/3

    Наум Клейман розповідає історію своєї депортації 3/3

    Тут представлена розповідь Наума Клеймана про його депортацію. Ця розповідь була записана Іриною Черневою та Аланом Блюмом в Ейзенштейн-центрі в Москві.
    Розповідь поділена на три частини. Усі три частини можна завантажити тут:  Partie I, Partie II, Partie III.

     

    Fermer
  • © CERCEC & RFI Виживання та підтримка

    Виживання та підтримка

    Наум Клейман розповідає про те, як колишні куркулі, яких депортували ще на початку 1930-х рр., допомогли йому влаштуватися до конюшні, навчили його розрізняти гриби та ягоди в лісі, щоб вижити.

     

    Fermer
  • © Шлях до свободи

    Шлях до свободи

    Для Наума Клеймана першим кроком до свободи був дозвіл поїхати до школи-інтернат в Баріті. І це він чітко усвідомив, коли батько рано вранці поїхав його проводжати з Іюньок, де вони жили, до іншого села, що розташовувалось за вісім кілометрів. Крізь виску траву вони спостерігали за неймовірно чарівним сходом сонця.
    Ще один раз він пережив відчуття свободи, коли отримав дозвіл переїхати до Гур’євська – справжнього міста!

    Fermer
  • © Робота на шахті

    Робота на шахті

     

    Наум Клейман про роботу на шахті.

     

    Fermer
  • Інші та сприйняття депортованих місцевими жителями

    Інші та сприйняття депортованих місцевими жителями


    Наум Клейман вкотре повертається до тієї підозрілості, яка оточувала депортовані родини. Серед їхнього оточення були також колишні поліцаї, які разом із ними були відправлені на заслання. Там вони перетворились на стукачів і продовжували слідкувати та доносити. Ставлення місцевого населенням до депортованих також було позначене недовірою через брак інформації, але, тим не менш, вони їх підтримували.

     

    Fermer
  • © Мені пощастило 2/2

    Мені пощастило 2/2

    Історія депортації родини Наума Клеймана складається із низки щасливих випадків та зустрічей, завдяки яким у нього з’явився шанс вижити. Він зміг по-справжньому оцінити цей шанс після зустрічей та розмов з іншими депортованими. 
     

    Fermer
  • © Мені пощастило 1/2

    Мені пощастило 1/2

    Історія депортації родини Наума Клеймана складається із низки щасливих випадків та зустрічей, завдяки яким у нього з’явився шанс вижити. Він зміг по-справжньому оцінити цей шанс після зустрічей та розмов з іншими депортованими. 
     

    Fermer
  • © CERCEC & RFI Змова мовчання

    Змова мовчання

    Період 1949–1953 рр. у Радянському Союзі позначений численними антисемітськими кампаніями. І водночас, з’явилися лазівки та різні можливості, яких не було раніше. Родина Клейманів намагалась розшифрувати ці суперечливі сигнали влади, зорієнтуватися серед свого оточення на роботі та в школі. Наум Клейман, намагаючись відновити своє сприйняття того періоду, відзначав, що не може позбавитися бажання знайти пояснення суперечливості репресій.

    Fermer
  • © CERCEC & RFI Змова мовчання

    Змова мовчання

    Опинившись в Іюнці, родина депортованих отримала лише уривчасту інформацію про те, що з ними станеться надалі. Між тим, серед них були й ті, хто намагався інтерпретувати ці крихти інформації та розповсюджувати її, щоб морально підтримати інших. Зокрема, це «баронеса», яку описує Наум Клейман, – жінка, якій вдалося навколо себе згуртувати людей для взаємодопомоги та підтримки.
     

    Fermer