Біографії

Ванда Валіюте народилася в 1927 р. в маленькому литовському хуторі, що належав до парафії Калтіненай. У 1946 р. вона була заарештована через те, що разом із своїми батьками допомагала своєму дядькові та двоюрідному братові, які боролися проти радянського режиму. Її батьків депортували, а Ванду відправили до табору у Красноярському краї, згодом – до Кенгіру (табір у степу – Степлаг). Після примусових робіт, Ванда отримала призначення до швейного ательє, де змогла реалізувати свій талант художниці. Коли термін ув’язнення спливав до кінця, їй дозволили пересуватися без супроводу. Ванда Валіюте була звільнена після смерті Сталіна, проте залишилася жити поруч із табором, і бачила придушення табірного повстання влітку 1954 р. 
Перебуваючи в ув’язненні, вона почала писати романтичні листи в'язню, з яким бачилася, йдучи під конвоєм на роботу. Листування тривало до 1956 р., і навіть після того, як його перевели до табору в Магаданській області. Ванда зберігала всі листи, які він їй надсилав. Зараз ці листи зберігаються в архівах некомерційної організації «Меморіал» у Москві. 
У 1963 р. Ванда Валіюте переїхала до своїх батьків, які жили в Іркутській області, куди їх депортували, і звідки вони не мали змоги поїхати  до Литви. Здійснивши кілька невдалих спроб повернутися на батьківщину після 1991 р., вона залишилася жити у сибірському селі. Її домівка знаходилась поруч із кладовищем, де були поховані литовці, над могилами яких височіли величезні хрести. Однак кілька років тому труни були ексгумовані та репатрійовані до Литви. Ванда Валіюте продовжує працювати художницею.