Біографії

Зиґмунд Туржанський народився 1921 р. в селі Жупани в селянській родині. У його рідному селі було лише 160 дворів, більшість з яких належали українськими сім'ями.
У 1939 р. Зиґмунд опинявся в Стрию – прикордонне місто з Чехословаччиною, де він долучився до руху опору. Перебуваючи під наглядом НКВС упродовж 1940 р., він навчався і працював. У 1941 та 1942 рр. Зиґмунда, який тоді працював лісником, завербував Союз збройної боротьби (Związek Walki Zbrojnej), а з 1942 р. – Армія Крайова (Armia Krajowa), яка очолила польський рух опору. Він був задіяний як кур’єр, який передавав документи, пресу та пошту для інших учасників руху опору, а також реєстрував інформацію про залізничний рух.
Після приходу Червоної армії, у липні 1944 р., Зиґмунд був заарештований у Стрию і упродовж року перебував у в’язниці.  Зрештою, його засудили до 10 років виправно-трудових таборів як давнього учасника ворожої Радянському Союзу організації. У червні 1945 р. Зиґмунда Туржанського перевели до львівської в'язниці і того ж року депортували до Казахстану. Він був змушений три дні йти пішки до першого місця депортації – села Зарік.
Зиґмунду довелося перебувати у трьох різних місцях Карлагу: окрім Заріку, його депортували до села Бурми, де він перебуває в ув'язненні з 1945 по 1946 рр., та з 1947 р. – у Жезказгані. У Бурмі він виконував менш виснажливу роботу, працюючи в бухгалтерії. Однак, в Жезказгані умови життя різко змінюються. Зиґмунда був вражений тотальним наглядом. Тим не менш, завдяки солідарним відносинам між ув'язненими, він влаштувався на роботу помічником лікаря в таборі. Переїзди з одного табору до іншого, пошуки посад, які б дозволили хоч якось забезпечити виживання – таким було життя Зиґмунда Туржанського.
Після смерті Сталіна він опиняється серед звільнених в'язнів. Однак місцева влада переконує його залишитися працювати вже вільним робітником. Зиґмунд погодився і почав працювати на кар'єрі, а згодом – у відділі постачання. Його звільнення було нібито подвійним: лише у 1955 р. польські робітники, які працювали у Жезказгані, вирішили все-таки повернутися до Польщі.
До 1956 р.  Зиґмунд Туржанський займався приготуваннями до від’їзду, і, нарешті, в 1957 р. він повернувся до Варшави. Зиґмунд оселився в Глубчицях (невелике містечко біля польсько-чеського кордону), де почав працювати бухгалтером на місцевому пивоварному заводі.
Інтерв'ю з Зиґмундом Туржанським провела у 2010 р. Аґнєшка Нєвєдзял.