Біографії

Ярослав Петрович Погарський народився у 1940 році в Західній Україні. У роки війни влада тут неодноразово змінювалася, але на житті Погарських це майже не відбивалося, доки у жовтні 1947 року вони не були вислані в Омську область. Швидше за все, батька Ярослава Погарського було звинувачено у пособництві українським націоналістам, «бандерівцям», але достеменно це невідомо.
Перші роки на спецпоселенні були особливо важкими. Лише через два роки, після переїзду в інше село, Ярослав зміг піти до школи. Успішно закінчивши її, він зміг продовжити навчання в Омському технічному університеті. Проте статус сина спецпоселенців постійно давався взнаки, стаючи причиною дискримінації та відторгнення з боку оточуючих.
У 1957 році його батько повернувся в Україну, тоді як Ярослав залишився в Омську, де мав роботу і сім'ю. Однак, через труднощі, пов'язані з минулим його родини, і на вимогу близьких він, зрештою, 1967 року також переїхав в Україну. Ярослав Погарський потрапив у її східну частину, у райони, які давно зазнали радянізації і нерідко налаштовані вороже щодо тих, кого підозрювали в націоналізмі.
Тому його повернення на батьківщину виявилося аж ніяк не простим: він перебував під контролем органів безпеки і нерідко стикався з ворожістю з боку оточуючих. Ярослав Погарський провів перший рік у Києві, поневіряючись з гуртожитку до гуртожитку, а часом ночуючи на вулиці. Зрештою, йому вдалося знайти постійну роботу та житло в одному із радгоспів поблизу Переяслава-Хмельницького, де він і жив аж до смерті у червні 2010 року.