Біографії
Антанас Панавас
Антанас Панавас народився у 1926 р. в селищі Грибенай на сході Литви. Його батьки були селянами, і «порівняно з іншими, їхня родина жила непогано». У 1945 р., коли він вже завершував навчання в школі у Вільнюсі, Антанаса було звинувачено в антирадянській діяльності. Юнак був заарештований і без рішення суду відправлений до Воркутинського трудового табору (Республіка Комі). Через два роки Антанаса звільнили, оскільки жодних доказів його провини так і не було знайдено. Але життя на волі тривало недовго. Повернувшись до Вільнюса для завершення здобуття освіти архітектора, у 1951 р. він дізнався, що його рідні були заарештовані під час останньої кампанії проти куркулів. У той же вечір Антанас добровільно доєднався до них, щоб разом відправились на заслання. Місцем їхнього виселення була Красноярська область, де студент-архітектор став колгоспником. Після смерті Сталіна у 1953 р. йому вдалося отримати дозвіл на роботу в місті від коменданта, який поставився із розумінням до ситуації юнака. У Красноярську Антанас почав працювати у креслярському бюро, в якому також працювали люди тринадцяти різних національностей. За його словами, тут він пройшов справжню школу архітектури: «Там я отримав уроки, які запам’ятав на усе життя». У 1958 р. він повернувся до Вільнюса, де завершив навчання і почав працювати архітектором на великих будовах в Литві. Знання та навички, отриманні на заслання, він застосовував для своїх проєктів. Приміром, це церква, зведена з проєктом Антанаса, на честь своїх товаришів-німців, з якими він разом перебував на засланні. Ця церква стала символом дружби різних народів ГУЛАГу.
L'entretien avec Antanas Panavas a été conduit en 2009 par Jurgita Mačiulytė.