Solidarité Ukraine
INED Éditions. Sound Archives, European Memories of the Gulag

Теми

22
×

Врятовані депортацією


Багато польських і прибалтійських сімей єврейського походження,  які втекли із західних окупованих німцями частин Польщі на схід, в 1940 і 1941 роках були депортовані через їхнє соціальне походження, політичну та ідеологічну войовничість або як біженці. Коли вони опинилися на території західних областей радянської України, їм запропонували радянське громадянство. Тих, хто відмовлявся, висилали до Сибіру або на Крайню Північ.
Польські громадяни отримали дозвіл залишити СРСР у 1942 р. (після амністії) та в 1945 р., після укладання угоди між СРСР та польським Тимчасовим урядом національної єдності. Вихідці з Балтійських країн змогли повернутися на свою батьківщину лише після смерті Сталіна.
Отже, депортація з рідних земель, які згодом були окуповані нацистами, фактично врятувала депортованих (особливо євреїв) від знищення. Цей трагічний парадокс, який вони усвідомили наприкінці війни, певною мірою врівноважив їхні спогади про біль депортації. Ця парадоксальність визначила певну амбівалентність їхніх спогадів та способів передачі пам’яті, а також стала специфічною характеристикою їхньої участі в європейському досвіді ГУЛАГу.

 

Текст: Marta Craveri

PDF (181.22 КБ) See MEDIA
Fermer

Свідчення Рафаїла Розенталя: «Якби нас не депортували, нас би вбили в гетто» (мова оригіналу – російська)

Audio available /

«Це абсолютний факт! Якби нас не депортували, ми б залишилися в Ризі під час війни і загинули б в гетто. Це один із парадоксів, який трапляється в житті людей. Дійсно. Там не було ніяких інших варіантів. Мої батьки не поїхали б самі. Їхні [родичи або знайомі – ред.] залишаються тут. Мої батьки, звичайно, думали так. Тут немає, що сказати! Тому що в Ризі всі загинули в гетто, можливо, вдалось врятуватися небагатьом. Але в основному люди всі загинули».

 

Fermer

Свідчення Рафаїла Розенталя: «Комуністи врятували нам життя» (мова оригіналу – російська)

Audio available /

«Мої бабусі та дідусі залишилися в Ризі. Усі вони загинули в гетто. Я хочу відзначити, що ми залишилися живі завдяки комуністам. Бо якби комуністи нас не депортували, ми б загинули в гетто. Мій батько ніколи б не поїхав, тому що моя бабця, його мати, була дуже хвора, і вони були дуже близькі; він би ніколи не залишив її. Тому комуністи врятували нам життя!».

 

Fermer

Генрі Вельш: «Нам пощастило набагато більше»