Solidarité Ukraine
INED Éditions. Sound Archives, European Memories of the Gulag

Теми

23
×

Стати радянською людиною?


Спецпереселенці, зазнавши страждань та насилля під час депортації, потрапляли до Сибіру чи Центральної Азії. Незважаючи на екстремальні важкі умови, у них були певні можливості для інтеграції до місцевого товариства. Умови життя місцевих жителів були напрочуд схожі на їхні власні. До того ж, з’являвся спільний досвід фізичної праці в колгоспах і в лісовому господарстві.
Головним фактором соціалізації та інтеграції спецпереселенців була робота, яка нерідко поєднувала організовану та керовану колективну працю з додатковою діяльністю (наприклад, з веденням підсобного господарства). Участь у колективній праці примушувала їх засвоювати радянські соціальні цінності та форми організації: роль бригади, престиж механізованої праці та набуття технічних знань, нагороди за багаторічну працю та перевиконання планових норм тощо. Інколи це призводило до засвоєнні пануючого дискурсу уславлення праці та домінування людини над природою (будівництво великих промислових комплексів, нових міст).
Інтеграція до радянського світу здійснювалася також через запозичення таких типових для цієї системи стратегій виживання, як бартерні послуги. Чимало свідків, приміром, згадують швейні машинки, які врятували не одну литовську родину.
Ці шляхи інтеграції та соціального просування були важливі тому, що інші політичні опції, такі, як членство в комсомолі чи партії, були частково чи в повній мірі неможливими для депортованих.

Текст: Емілія Кустова

PDF (80.96 КБ) See MEDIA
Fermer

Професійна освіта

Цей фрагмент з Східно-Сибірської кінохроніки, відзнятий у 1953 р., передає атмосферу, властиву радянському суспільству того часу, через поведінку викладача, акцентування уваги на технічних знаннях та інші деталі.

Фрагмент Східно-Сибірської кінохроніки, 1953 р.

 

Fermer

Техніка і механізація

Такі характерні для радянського дискурсу теми, як уславлення техніки, механізація та підкорення природи, часом лунають в розповідях колишніх депортованих та в’язнів. Представлені тут фотографії відображують важливе значення техніки та потужності як у сфері колективної праці (сільськогосподарська техніка, устаткування для обробки деревини та її транспортування), так і у приватному житті (мотоцикл як символу соціального успіху, особливо для чоловіків).

 

Fermer

Абрам Лєщ: «Стати радянською людиною» (мова оригіналу – російська)

«Я поїхав на цілину, коли народився мій перший син. Півроку йому було. А тут був комсомольській набір на цілину. Я взяв комсомольську путівку. Я ж став комсомольцем! Прийшли кореспонденти і почали питати: «Що тобі дала радянська влада?». Що я можу їм відповісти? Що вона мені дала? Що вона мене вислала… Я кажу:
– Я не знаю, що писати.
– Ну, завтра прийдемо.
На другий день прийшла з «Комсомольської правди» людина, дала мені папірець і каже:
– Прочитай.
Я прочитав.
– Згоден?
– Згоден.
– Підпиши.
Підписав.
І була моя стаття. За цю статтю, там були гроші маленькі, я отримав 90 карбованців. Я писав, що дала мені радянська влада, що я вчуся у вечірній школі, що я комсомолець, що я в армії служив, на флоті. Усе дала мені радянська влада. Розумієте?».

 

Fermer

Антанас Кібартас: «Мене вчили бути хорошою радянською людиною» (мова оригіналу – російська)

У цьому уривку Антанас Кібартас розповідає про освіту, яку отримав у депортації.

Fermer

Ярослав Погарський про своє виключення з шкільного товариства (мова оригіналу – російська)

Audio available /


«Я так з п’ятого класу у чужих людей і зростав. Але що характерно, мене не приймали ані в піонери, ані до комсомолу, нікуди, до жодної громадської організації. А ви уявляєте, як це образливо? Ось, припустимо, збирається клас, класні збори, комсомольські. «Погарський виходь. Ти вільний». Клас сьогодні йде збирати лікарські розслини. «Погарський, ти не йдеш». Клас сьогодні йде прибирати територію вулиці. «Погарський не йде. Тільки комсомольці». Ви знаєте, який важкий осад залишається в душі? Батько казав, я ще до сьогодні пам’ятаю його слова: «Славцю, поки є можливість, вчися. Перед нами закриті всі двері, запам’ятай. А знання за плечима не носити. Але поки є можливість – вчися». А те, що мене не запрошували ні на які збори, заходи, наклало, звісно, відбиток на характер. Я почав уникати. Якщо збирався який-небудь великий колектив, я намагався не підходити і не втручатися. Знаю, що це не для мене. Це дуже важко. На дитячий характер це впливало. І зараз впливає».

 

Fermer

Рафаіл Розенталь розповідає про «радянізацію» (мова оригіналу – російська)


«…. У мене спогади непогані. Я себе погано там не відчував. Іншого життя я не знав. Я проходив все, що мав пройти… Я був піонером. У мене дуже гучний голос і гарна дикція. Тому я завжди брав участь у всіх зборах. Я читав, наприклад, доповідь з нагоди 70-річчя товариша Сталіна. В 1949 р. йому було 70 років, і було велике комсомольське зібрання. Мене поставили на стілець, бо я був малого зросту, і читав… І брав участь… Батько дуже намагався оберігати мене від усіляких дисидентських справ. Там в них були друзі, в основному заслані. Але вони були самі по собі… І потім, у нас були неприємності. У мене брат народився в 1946 р. Приблизно в 1950 або 1951 році до нас додому прийшов якийсь офіцер КГБ і каже, що у дитячому садочку мій брат сказав, що Сталіна треба вбити. Батьки налякалися. Вони ж постійно ходили відмічатися. Це 58 стаття дріб 2, антирадянська діяльність. Усе це я пам’ятаю дуже добре, тому що батьки налякалися. Вдома про це не говорили. Вдома батько ніколи не загострював цю ситуацію. Ось жили та й жили. Батько вимагав, щоб я добре вчився, а інше… Хочеш бути піонером – піонером. У 1951 р. я вступив до комсомолу».

 

Fermer

Юзас Мілауцкас: технічний прогрес


«Мій брат ходив тут до школи. Школу закінчив відмінно. Він дуже гарно вчився. Потім працював також на тракторному причепі… У Литві він вже працював на тракторі.
Потім були дизеля… Післявоєнні трактори були «Натікі» із залізними кабінами! Потім дизелі пішли!
Комбайнером працював, трактористом, шофером. З Іркутська комбайни приганяв. Це було за 500 км по алеї. Дорого спускалася зі скелі, ділі – долом, і берегом, берегом... Багато комбайнів переверталося. Але я нормально, перегнав».

Fermer

Маріте Контримайте: піонерка, потім комсомолка (мова оригіналу – російська)

Audio available /

У Литві Маріте Контримайте під час хрущовської відлиги вступила до піонерії, а згодом – до комсомолу. Її мати сердилася, а батько плакав. Вона думала, що батьки не розуміли того, що «зараз ми будемо будувати світле майбутнє».

 

Fermer

Маріте Контримайте: Туга за батьківщиною та патріотизм у Сибіру (Мова оригіналу – російська)

У Сибіру литовці збиралися разом і співали «Вернемося на батьківщину», читали вірші. Мати Маріте Контримайте часто розповідала донці про їхні традиції та легенди. В уяві маленької дівчинці виник ідеалістичний образ батьківщини.

Fermer

Надія Тутік: Стати піонеркою (мова оригіналу – російська)

Audio available /

У цьому уривку Надія Тутік згадує, як їй довелося писати шкільний твір про те, як вона стала піонеркою. Вчителька була настільки у захваті від її твору, що надіслала цей текст до місцевої радіостанції. І твір Надії Тутік пролунав в етері.

 

Fermer

Надія Тутік: Лють двоюрідного брата до радянської влади (Мова оригіналу – змішана українська та російська)

Audio available /

У цьому уривку Надія Тутік порівнює свій досвід народження в депортації з досвідом свого двоюрідного брата, якому на момент депортації було 10 років, і який завжди відмовлявся інтегруватися до радянського життя.

 

Fermer

Андрій Озеровський та його прив’язаність до шахти (Мова оригіналу – російська)

 


Андрій Озеровський: «Я приїхав до Караганди  у 1960 році, я одружився в 1955 році, у нас народилася донька в 1956 році. А в 1960 році я приїхав сюди, пішов працювати на шахту. Про шахти я вже знав ще з Жезказгана. Але тут я був вільний і не було газу, це не було так небезпечно. Сьогодні, якби мені знову довелося все почати, я б знов пішов працювати на шахту. Так, бувають вибухи, люди можуть загинути, так, це важко. Але сьогодні я був би дуже радий знову хоча б на півгодини заїхати в шахту, побачити її. Мені на шахтарів приємно дивитися. Так я душею припіків до шахти».

 

Fermer

Колгосп імені Сталіна - Праця як шлях до «радянізації»

У цій виставі колгоспної праці присутні елементи того, що можна назвати «радянскістю»: механізація, впровадження техніки та одночасне збереження ручної праці. Колективне праця побудована тут майже за зразком заводської потокової лінії. Впадають в око деякі форми господарств, які, можливо, не усвідомлювались у ту епоху: передусім – домінуюча роль чоловіків, які мали всі атрибути влади (костюм, техніка, мотоцикл тощо).


Фрагмент Східно-Сибірської кінохроніки, 1950 р.