Теми
Стати радянською людиною?
Спецпереселенці, зазнавши страждань та насилля під час депортації, потрапляли до Сибіру чи Центральної Азії. Незважаючи на екстремальні важкі умови, у них були певні можливості для інтеграції до місцевого товариства. Умови життя місцевих жителів були напрочуд схожі на їхні власні. До того ж, з’являвся спільний досвід фізичної праці в колгоспах і в лісовому господарстві.
Головним фактором соціалізації та інтеграції спецпереселенців була робота, яка нерідко поєднувала організовану та керовану колективну працю з додатковою діяльністю (наприклад, з веденням підсобного господарства). Участь у колективній праці примушувала їх засвоювати радянські соціальні цінності та форми організації: роль бригади, престиж механізованої праці та набуття технічних знань, нагороди за багаторічну працю та перевиконання планових норм тощо. Інколи це призводило до засвоєнні пануючого дискурсу уславлення праці та домінування людини над природою (будівництво великих промислових комплексів, нових міст).
Інтеграція до радянського світу здійснювалася також через запозичення таких типових для цієї системи стратегій виживання, як бартерні послуги. Чимало свідків, приміром, згадують швейні машинки, які врятували не одну литовську родину.
Ці шляхи інтеграції та соціального просування були важливі тому, що інші політичні опції, такі, як членство в комсомолі чи партії, були частково чи в повній мірі неможливими для депортованих.
Текст: Емілія Кустова