Біографії

Зофія Гельвінг народилася на Волині у 1925 р. На той час ці західноукраїнські землі входили до складу Польщі. Її батько був інженером, а мати походила з помісної шляхти з околиць Вільно (Вільнюс). У вересні 1939 р., коли батько та брат перебували у Варшаві, Зофію та її матір виселили з їхнього родинного маєтку після вторгнення Червоної армії. У червні 1940 р. жінки були заарештовані та депортовані до Архангельської області, де вони працювали на лісозаготівлі. Там її мати організувала вечірні курси для дітей засланців, щоб запобігти їхній русифікації.

Наприкінці серпня 1941 р., після оголошення амністії, вони виїхали до Камишина, що неподалік Сталінграду, і працювали в одному з підрозділів оборони міста. У 1942 р., після розриву відносин між радянським урядом і польським урядом в еміграції, мати та донька знов були затримані та заслані до Казахстану, де вони були змушені працювати на будівництві зрошувальних каналів. Перебуваючи у повній ізоляції, вони лише згодом дізналися про створення Асоціації польських патріотів (ZPP), з якою Зофії вдалося налагодити контакти. ZPP допомогла їм переїхати ближче до кордонів Польщі й оселитися у місті Сміла, що у центральній частині України. У той час Зофія працювала водійкою на заводі, а потім в адміністрації.

У березні 1946 р., коли вони переїхали до звільненого Вроцлава (Сілезія), вони не мали ані домівки, ані роботи. Дізнавшись про загибель чоловіка під час Варшавського повстання, мати  Зофії впала у відчай та депресію, від яких так і не оговталась, тож донці довелося утримувати і доглядати хвору матір. Зофія закінчила вечірню школу, брала активну участь у діяльності польських опозиційних груп, а також стала співорганізаторкою Союзу сибіряків, яке відновило свою роботу в 1989 р. Її мемуари були одними з перших офіційно опублікованих.

L'entretien avec Zofia Helwing a été conduit en 2011 par Anieszka Niewiedzal.