Solidarité Ukraine
INED Éditions. Sound Archives, European Memories of the Gulag

Біографії

26
×

Давид Йозефович


Давид Йозефович народився в Каунасі на початку 1930 р. в родині із невеличкими прибутками. Його батько був крамарем. Зібравши гроші, родина у 1939 р. купила будинок у Каунасі, який через рік, із окупацією радянськими військами цих земель, був експропрійований. Магазин також націоналізували. Школа, де навчався Давид на івриті, була закрита, і йому довелося перейти до іншої школи, де викладали на ідиш. Родина була заарештована та депортована 14 червня. Солдати, які прийшли по них, дали родині всього три години на збори та порадили взяти із собою теплі та цінні речі. Йозефовичи вважали, що сталась помилка, тому що один із братів Давида був комсомольцем, а всі інші ніколи не ставилися вороже до комуністичних ідей. Уся родина Давида опинилась в одному вагоні через незрозумілі причини, оскільки голову родини зазвичай везли окремо.
Після довгої подорожі вони опинились на Алтаї, де їх поселили у будівлі колишньої школи. Всі члени родини працювали в радгоспі. Батько швидко помер, йому було лише 56 років. У червні 1942 р. їх знов перевезли до Іркутська, а згодом ще далі – течею річки Ангари та Лени до Льодовитого океану, де залишили в селищі Биков мис. Вони працювали на невеличкому рибному заводі та жили у юрті, яка дуже погано опалювалась. У кожній юрті мешкало по 50-60 осіб. Згодом Давиду дозволили їхати вчитися до міста Тиксі, де його «добре прийняли, незважаючи на його статус».
Після війни родина написала багато скарг, котрі врешті-решт дали позитивний результат. Ймовірно, відіграв свою роль той факт, що брат Давида був комсомольцем і зберіг зв’язки з цим колом, а також й те, що один із близьких родичів воював у складі 16-ї литовської стрілецької дивізії. Чимало спроб депортованих були приречені на неуспіх. Втім, родині Йозефовичів пощастило повернутися.
Усі родичі, які залишалися в Литві, загинули: вони були розстріляні або німцями, або місцевими колабораціоністами. Про це родина дізналася ще у засланні з листів двоюрідного брата, який у складі Червоної Армії опинився на території Литви. Після повернення Давид відчував сильні антисемітські настрої. Крім того, йому доводилось приховувати свій статус спецпереселенця, а в службових анкетах він зазначав, що «переїжджав до Якутської автономної республіки».

Alain Blum

 

PDF (99.47 КБ) See MEDIA
Fermer

Від Алтаю до моря Лаптєвих

Давид Йозефович розповідає про тривалу подорож, починаючи від їхнього першого місця депортації – Камень-на-Обі в Алтайському краї – до узбережжя моря Лаптєвих у Північно-Льодовитому океані. Їх везли спочатку поїздом, вантажівкою, а потім баржою.

Fermer

Приїзд на Биков мис на березі моря Лаптєвих

Давид Йозефович розповідає, як він приїхав на узбережжя моря Лаптєвих на Північному Льодовитому океані у 1942 р.

 

Fermer

Листи з фронту на край світу

Давид Йозефович, депортований на Алтай у 1941 р., а звідти на узбережжя моря Лаптєвих на Північному Льодовитому океані, незважаючи ні на що, отримував листи з фронту, які надсилали йому його рідні. Деякі листи були відправлені безпосередньо йому, інші – проходили через центральне довідкове бюро НКВД у Чкалові (сучасний Оренбург). Це бюро було створено у березні 1941 року у містечку Бугуруслан Чкаловської області, тут розбирали листи людей, які шукали своїх рідних та близьких. Це бюро одержувало до 20 тисяч листів кожного дня.

 

Fermer

Надзвичайно тривала подорож

Приїзд до Бикового мису на узбережжі моря Лаптєвих.