Теми
Степ
Чимало спецпоселенців, які вперше потрапили до Південного Сибіру або Північного Казахстану, побачили степи – безкраї напівпустельні рівнини. За оцінками спеціалістів, після смерті Сталіна в 1953 р. у степових районах Казахстану мешкало понад 600 тис. спецпоселенців. Там були створені величезні тюремні комплекси – Карлаг (Карагандинський табір) та Степлаг («Степовий табір»).
Екстремальні умови степу вражали. Переселенці часто згадували, що взимку у казахських степах температура знижувалася до -40°С, а влітку піднімалася до +40°С. Ті засланці, які раніше мешкали у сибірській тайзі, також відзначали вагому різницю у кліматичних умовах: якщо в тайзі в лісі можна було зібрати що-небудь їстівне, приміром, ягоди, то в степу через посушливий клімат можна було знайти лише сухі трави, які аж ніяк не могли полегшити голод.
Життя в степу визначало також працю спецпереселенців. Зазвичай, вони працювали в шахтах, зокрема мідних, або на сільськогосподарських підприємствах, найчастіше у радгоспах. Робота в степу для декого означала не лише зустріч із дикою природою, але й протистояння вітру, пилу та бурям, які впливали на їхнє тіло та дух.
Текст: Жанна Жисінжер