Біографії

Зофія Данишевська народилась у 1932 р. в селі на Волині (сучасна Західна Україна), яка на той момент була у складу Польщі. У 1939 р., побоюючись радянських репресій, її батько разом із двома синами перейшли до зони, яка була окупована німцями, де вони перебували під час війни. Зофія разом із матір’ю, сестрою та молодшим братом зосталися на Волині. Через конфлікт з сусідами-українцями, вони втратили домівку. Згодом, 10 лютого 1940 г., їх депортовали до Горьківської області СРСР. У травня 1940 р. мати Зофії організувала спільну молитву депортованих, за що була засуджена до ув’язнення в таборі, куди її відправили разом з трьома дітьми. Після амністії у червні 1941 р. вони прагнули потрапити до Узбекистану, оскільки там перебував один з братів Зофії, який вступив до лав армії генерала Андерса. Згодом він загинув під час бою біля Монте-Кассіно в Італії. Її сестра померла під час епідемії, яка охопила табір для дітей спецпереселенців, у якому опинилась дівчина. Хвора мати вирішила віддати Зофію до польського дитячого притулку, який був евакуйований спочатку до Персії, а потім до Африки. За словами Зофії, саме там вона провела «найкращі роки свого життя». Матері Зофії вдалося повернутися до Польщі через Персію та Палестину. Вона докладала неймовірних зусиль, аби віднайти свою доньку: писала польському президенту у вигнанні та королеві Англії, які зрештою виділили кошти, щоб дівчина мала змогу повернутися додому у липні 1947 р. Нарешті Зофія доєдналася до своєї родини, яка жила у Померанії. На початку 1950-х рр. у Польщі, де як раз відбувалась політика колективізації, Зофії відмовили у праві на вступ до ліцею. Натомість, вона навчалась на вечірніх курсах у Вроцлаві, де жив її старший брат. Вона стала бухгалтеркою. У 1990-х рр. Зофія присвятила себе роботі у Клубі сибіряків та створила клуб «Баобаб», який об’єднав колишніх вихованців польських дитячих притулків, що були розпорошені по усій Африці.

L'entretien avec Zofia Daniszewska a été conduit en 2011 par Anieszka Niewiedzal.